Цемент производство технология

сухой способ производства цемента, технология производства

сухой способ производства цемента


продам цемент 400 оптом
цемент оптом, продажа
продажа цемента 500
продам цемент, навал
продажа цемента в мешках
продам цемент 400, цена
куплю цемент 500 в мешках
срочно куплю цемент, цена
куплю цемент 400, в таре
купить цемент в мешках
нужен цемент оптом
куплю цемент 500, цена

Сухой способ производства
Производство портландцементного клинкера по сухому способу складывается из следующих операций.

Известняк и глину предварительно дробят, затем высушивают до влажности примерно 1% и измельчают в сырьевую муку. Сушат известняк и глину либо раздельно, используя для этой цели сушильные барабаны или другие тепловые аппараты, либо совместно в сырьевых сепараторных мельницах, в которых одновременно осуществляются помол и сушка материалов. Последний способ более эффективен и применяется на большинстве новых заводов, работающих по сухому способу.
Для получения сырьевой муки определенного химического состава мельниц ее направляют сначала в смесительные, а затем в корректирующие силосы, куда дополнительно подается сырьевая мука с заведомо низким или высоким титром (содержанием CаCO3). В силосах мука перемешивается сжатым воздухом.
Подготовленная сырьевая смесь поступает в систему циклонных теплообменников, состоящую из нескольких (обычно четырех) степеней циклонов, соединенных между собой и с короткой (40-70 м) вращающейся печью газоходами.

Способы производства цемента. Этапы и способы производства цемента

Проходя последовательно через все циклоны, сырьевая мука нагревается движущимися ей навстречу дымовыми газами, выходящими из печи. Время пребывания смеси в циклонных теплообменниках не превышает 25-30 с. Несмотря на это, сырьевая мука не только успевает нагреться до температуры 700-800 С, но и полностью дегидратируется и частично (на 20-25%) декарбонизируется. Из циклонов материал поступает в печь, где происходят дальнейшие реакции образования цементного клинкера. Из печи клинкер пересыпается в холодильник, и после охлаждения направляется на клинкерный склад.
Другие технологические операции при сухом способе производства — подготовка гидравлических добавок и гипса, помол цемента, его хранение и отправка потребителю — такие же, как и при мокром способе.

Администрация портала не несет ответственности за содержание информации и рекламы оставленной третьими лицами. При использовании информации, активная ссылка на RuCEM.RU обязательна 18+
Cвидетельство о регистрации СМИ: Эл № ФС77-34787 | г. Москва

Способы производства цемента

Линии по измельчению и переработке слежавшегося цемента

Цемент представляет собой строительный материал неприродного происхождения с очень энергоемкой и дорогостоящей процедурой изготовления. Результатом ее является изготовление самого востребованного строительного материала, применяемого в качестве основного компонента как при изготовлении всевозможных строительных смесей (и в частности раствора, бетона и железобетона), так и самостоятельно. Технология производства цемента предусматривает два этапа:

  1. Производство клинкера;
  2. Доведение данного сырья до порошкового состояния с добавлением в его состав гипса и других добавок.

Выполняется данная процедура следующим образом: первый этап это добыча сырья из известняковых месторождений методом сноса части горы для оголения слоя желтовато–зеленой глины используемой для производства цемента.

В большинстве случаев данный пласт располагается на глубине не более 10м, и только в редких случаях глубже, и составляет по толщине не более 0,7м. После чего данное сырье посредством специального транспортера подается на измельчение до фракции 10см в диаметре.

Методы производства цемента

Мокрый способ
Технология производства цемента мокрым способом предусматривает изготовление данного материала из мела – карбонатный элемент, глины – силикатный элемент и железосодержащих примесей в качестве конверторного шлама, пиритных огарков и железистых продуктов. При этом уровень влажности глины не должен быть более 20%, а мела – не более 29%. Мокрым данный способ называется потому, что измельчение сырьевой массы осуществляется в водной среде.

7. Технология производства портландцемента

В результате чего на выходе образуется шихта в виде водной суспензии – шлама с уровнем влажности от 30 до 50%. После чего полученный шлам помещается в специальную печь для обжига, размеры которой составляют 7х200м и более, в зависимости от модификации.

Сухой способ
В процессе обжига из шлама выделяются углекислоты, после чего полученные на выходе шарики–клинкеры растираются в тонкий порошок, и тем самым трансформируются в готовый цемент. Сухой способ производства цемента предусматривает, что перед или в процессе помола сырьевые материалы будут высушиваться, в результате чего сырьевая шихта будет выходить в виде сухого тонкоизмельченного порошка. При сухом способе производства цемента навстречу газам подается не шлам, а измельченные до состояния порошка глина известняк и шлаки, что в отличие от мокрого способа позволяет значительно экономить топливо, расходуемое на испарение воды, и делает данный метод самым перспективным для цементного производства.

Смешанный (комбинированный) способ
Комбинированный метод производства цемента, исходя из названия, предусматривает применение как сухого, так и мокрого способов, а также имеет несколько разновидностей. Первая из которых предусматривает, что сырьевую массу подготавливают по мокрому способу в виде шлама, после чего обезвоживают посредством специальных фильтров до уровня влажности 16–18%, и уже после этого в виде полусухой смеси помещают в печи для обжига.

Дробление слежавшегося цемента
Линия по измельчению слежавшегося цемента обеспечивает дробление твердых кусков материала на более мелкие, при этом механическим путем преодолевая молекулярные силы сцепления внутри твердого тела между собой. Процедура дробления предусматривает упругую и пластическую деформацию материала, а также создание его новых поверхностей за счет преодоления внутреннего и внешнего трения. Существуют две взаимодополняющие друг друга теории дробления:

  • объемная теория Кирпичева;
  • по поверхности теория Риттиигера.

Согласно Кирпичеву, работы внутренних сил пропорциональны объемам подобных тел и, согласно Риттиигера, работа дробления пропорциональна степени измельчения.

Максимально эффективное дробление материалов осуществляется в несколько стадий, применяемых на отечественных цементных заводах выполняющих крупное, среднее и мелкое дробление материалов. Результатом крупного дробления является материал фракцией от 100 до 150мм и больше, после среднего дробления эти показатели изменяются от 100–150 до 10–12ми и и после мелкого дробления до 3–10мм.

Основным критерием эффективности дробильной установки является степень измельчения материала, определяемая отношением поперечного размера максимально больших кусков, подаваемых в дробильный агрегат, к аналогичному размеру раздробленных ее кусков. Помимо этого, степень измельчения определяется отношением ширины загрузочного отверстия дробилки к ширине выпускного разъема.

Измельчение цемента

Линия по измельчению слежавшегося цемента обеспечивает следующие степени измельчения для различных модификаций дробильных устройств:

  • для конусных от 10 до 20
  • для щековых от 4 до б
  • для однороторных молотковых от 10 до 12
  • для двухроторных молотковых от 15 до 20
  • для валковых от 3 до 4 для твердых пород
  • для валковых от 10 до 15 для мягких и слабых пород

Линия по измельчению слежавшегося цемента выбирается в соответствии с физико–механическими свойствами слежавшегося материала, а также с их крупностью и требуемой степенью измельчения. Материалы делятся на следующие группы:

  • мягкие,
  • средней твердости,
  • очень твердые.

Дробильные агрегаты классифицируются в соответствии с характером применяемых для дробления сил: давления, удара, растяжения и изгиба, а также сил сопротивления структурных элементов подвергающихся дроблению материалов.

В данное время различаются 2 вида дробильных агрегатов в соответствии с принципом действия:

  • конусные и щековые агрегаты с прерывающимся нажатием дробящих поверхностей, функционирующих по принципу попеременного сближения и удаления друг от друга;
  • валковые агрегаты с непрерывным нажатием подвижных дробящих элементов с постоянным зазором.

В отдельную группу входят молотковые и ударные дробильные агрегаты, функционирующие по принципу ударного действия движущихся на высоких скоростях частей дробильного устройства.

Линия измельчения слежавшегося цемента

Щековая линия по измельчению слежавшегося цемента относится к группе устройств, функционирующих по принципу периодического нажатия и свободной разгрузки материала под влиянием силы тяжести. Обеспечивается дробление за счет двух дробящих поверхностей – щек, сближающихся в нижней части и имеющих небольшой угол расположения. Основной сферой применения щековых дробилок является среднее и крупное дробление материалов среднего уровня твердости.

В случае применения устройства для дробления вязких материалов, применяется добавочное, скользящее движение подвижной щеки, тем самым значительно снижающее уровень нагрузок на агрегат. По принципу действия качающиеся щеки дробильного устройства делятся на несколько видов, где первый характеризуется простым качательным движением, а второй – сложным качательным движением, включающим в себя качательное и продольное движение вдоль поверхности щеки. Также и по расположению качающейся щеки дробильные устройства различаются на оснащенные верхней осью подвеса подвижной теки и на аналог, оснащенный нижней осью подвеса подвижной теки.

Измельчение цементного клинкера, видео

Другие похожие статьи на Линии по измельчению и переработке слежавшегося цемента

Реферат

на тему:

“Виробництво цементу

в Україні”

Перш ніж розглядати промисловість з виробництва цементу бажано розкрити загальну структуру будівельного комплексу України, оскільки розуміння комплексу в цілому дасть змогу краще зрозуміти особливості розміщення та розвитку цементної промисловості в Україні.

Будівельний комплекс — це сукупність галузей ма­теріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріаль­ного виробництва: будівництво, промисловість буді­вельних матеріалів, виробництво будівельних конст­рукцій і деталей.

Нині виробництво будівельних матеріалів більше ніж наполо­вину зосереджено в рамках будівельної індустрії, тобто в системі підрядних будівельних організацій. Таким чином, будівельна ін­дустрія і промисловість будівельних матеріалів дуже тісно взає­модіють між собою, формуючи специфічні індустріально-буді­вельні територіальні сполучення.

Цементна промисловість . Це матеріаломістка галузь, тому це­ментні заводи розміщуються в районах видобутку сировини. Найбільші центри цементного виробництва України — Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієво (Донецька обл.), Кривий Ріг, Дніпро-дзержинськ, Дніпропетровськ (Дніпропетровська обл.), Балаклея (Харківська обл.), Миколаїв (Львівська обл.), Здолбунів (Рівнен­ська обл.), Ямниця (Івано-Франківська обл.), Кам'янець-Поділь-ський (Хмельницька обл.), Бахчисарай (Автономна Республіка Крим), Ольшанка (Миколаївська обл.), Одеса.

Виробництво збірного залізобетону і залізобетонних конструк­цій. Виробничі потужності галузі тяжіють до великих промисло­вих центрів і вузлів, а також до населених пунктів зі значним об­сягом житлового і цивільного будівництва.

В країні діє 25 виробничих об'єднань по виготовленню комп­лектів збірних залізобетонних конструкцій і деталей, основними з яких є Харківське, Львівське, Криворізьке, Луганське, Сумське. Домобудівні комбінати розміщені в усіх областях країни (най­більш потужні комбінати зосереджені в Києві, Донецьку, Луган­ську, Запоріжжі, Одесі).

Виробництво будівельної цегли.

сухой способ производства цемента, технология производства

Оскільки сировина для її ви­готовлення є майже всюди, розміщення цих виробництв орієнту­ється на споживача. Великі центри виробництва будівельної цег­ли — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Чернігів, Івано-Франківськ, Слав'янськ, Бахмут. Багато цегельних заводів споруджено в сільській місцевості.

В будівництві використовується продукція склоробної і фарфоро-фаянсової промисловості. Забезпечує виробництво необхід­ними матеріалами (фарбою, лінолеумом, пластмасою, смолами тощо) хімічна промисловість. У табл. наведені дані про об­сяги виробництва в Україні найбільш важливих будівельних матеріалів.

Таблиця

ОБСЯГИ ВИРОБНИЦТВА БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ В УКРАЇНІ

Сучасне життя суспільства без ефективного функціонування будівельного комплексу просто неможливе. Рівень його розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей на­родного господарства, розміщення продуктивних сил і розвиток регіонів. Будівництво створює нові і реконструює діючі основні фонди (будівлі і споруди, призначені для всіх видів виробничої і невиробничої діяльності людей). Від розвитку цієї галузі зале­жить будівництво житла, створення нових міст і сіл, окремих мік­рорайонів, постійна реконструкція житлових фондів, будівництво промислових і сільськогосподарських підприємств, транспортних об'єктів, лікарень, шкіл, торгових центрів тощо, будівельний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх галузях господарства.

Будівельний комплекс як одна з найбільш капіталоємних і дифе­ренційованих виробничих систем справляє вагомий вплив на ви­значення темпів, масштабів і розміщення виробництва. Тому при розміщенні капітального будівництва враховується наявність бу­дівельної організації в регіоні. В той же час слабкість будівельної бази стримує тут промислове будівництво, створення великих комбінатів, галузевих і територіально-виробничих комплексів, фондоємної важкої промисловості, які потребують великих обся­гів робіт з капітального будівництва.

Необхідність постійного здійснення капітального будівництва визначає велике значення промисловості будівельних матеріалів. Найбільш важливими її підгалузями є: виробництво стінових ма­теріалів, цементна промисловість, видобуток і первісна обробка мінерально-будівельних матеріалів, склоробна промисловість, ви­робництво облицювальних, оздоблювальних матеріалів, виробництво санітарно-технічних виробів. Для більшості підгалузей за-Ьною сировинною базою є нерудні корисні копалини, багато з зустрічаються повсюдно. За останній час у виробництві будівельних матеріалів все ширше стали використовуватися вторинні ресурси, відходи інших галузей промисловості — доменні шлаки, зола електростанцій та ін. Швидке зростання капітального будівництва викликало необхідність індустріалізації будівель­ного виробництва з виготовленням на спеціалізованих заводах чрних залізобетонних конструкцій і деталей.

Розміщення промисловості будівельних матеріалів визначається переважно обсягами будівельно-монтажних робіт за економічними районами районами.

Розповсюдженість сировинних ресурсів, дешевизна і ванта­жомісткість сировини і готової продукції, масовість і повсюд­ність їх використання обумовлюють одночасне тяжіння виробни­цтва і до сировини, і до споживача.

Значення сировинного і споживного факторів для різних галузей, стадій технологічного процесу і типів підприємств є неоднаковим. З цієї точки зору можна розрізняти:

• галузі переважно сировинної орієнтації — перш за все це ервинна обробка природних будівельних матеріалів (граніту, мармуру, бутового каменю та ін.), а також виробництво цементу, егли, азбоцементних і шиферних виробів, вогнетривких матеріалів, скла, керамічних труб, гіпсу, вапна та ін.;

• галузі з орієнтацією переважно на споживача — виробництво бетону, залізобетонних виробів і конструкцій, м'якої покрівлі, санітарно-технічних виробів та ін.

Видобуток будівельних матеріалів, їх транспортування, виробництво будівельних металів і, нарешті, саме будівництво є джерелом забруднення повітря (наприклад, пил і гази при виробництві цементу) і порушення землі (відкриті розробки). Тому у великих центрах розміщення галузі (особливо цементної) є потреба у проведенні системи заходів з охорони навколишнього середовища. Промисловість будівельних матеріалів об'єднує кілька тисяч підприємств, які розташовані в усіх областях України. Найпотужнішими центрами промисловості будівельних матеріалів є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь.

ЛІТЕРАТУРА

І. Довбенко В. Формування ринкового середовища в будівельному комплексі // Економіка України. — 1995. — № 7. — С. 45—47.

2. Економіка будівельного комплексу: Навчальний посібник / За ред. П. Ф. Жердецького та ін. — К.: Вища школа, 1992. — 271 с.

3. Задорожна О. Соціальні аспекти інвестування житлового будів­ництва // Економіка України. — 1997. — № 3. — С. 91—93.

4. Кухленко О. Можливі моделі приватизації підрозділів будівель­ного комплексу // Економіка України. — 1995. — № 1. — С. 42—47.

5. Кухленко О. Будівельний комплекс в умовах нової інвестиційної політики // Економіка України. — 1996. — № 12. — С. 35—41.

6. Размещение производительньїх сил / Под ред. В. В. Кистанова, Н. В. Копьілова. — М.: Зкономика, 1994. — 589 с.

7. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 1998. — 376 С.

8. Сербія Ю. Приватизаційні процеси в будівельному комплексі // Економіка України. — 1994. — № 4. — С. 3—10.

9. Симоненко В. Інвестиційна політика: регіональний аспект // Еко­номіка України. — 1996. — № 4. — С. 33—38.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *